Астероїд Лютеція
1 листопада 2011

Астероїд Лютеція Вчені розповіли про високу щільність Лютеції (3,4±0,3 грама на кубічний сантиметр) і про температуру поверхні астероїда (від -103 до -28 °C)

Вчені нарешті визначилися з типом астероїда Лютеція. Його зарахували до об'єктів, які залишилися незруйнованими з часів формування Сонячної системи. Таким чином, це перший подібний астероїд серед більш ніж десяти тисяч «простих» побратимів.

Судячи з усього, Лютеція за багато мільярдів років не зачепив жоден дійсно крупний космічний об'єкт, який міг би перетворити цей астероїд на купу уламків. Відповідно, це космічне тіло можна рахувати планетезималлю, пишуть планетології в статті в журналі Science.

Інші астероїди, до яких раніше добиралася техніка, являли собою розколені об'єкти, фрагменти раніше існуючих космічних тіл чи ж присутні наново уламки.

Вчені виділили Лютецію з цього списку «вторсировини» на основі даних, зібраних інструментом OSIRIS, який несе на собі зонд Rosetta.

Нагадаємо, що побачення «Розетського каменя» і Лютеції відбулося влітку 2010 року, а трохи пізніше астрономи розповіли про перші важливі знання, одержані в ході цієї зустрічі.

Тепер же знімки, зроблені камерою OSIRIS, розкрили складну структуру поверхні астероїда. На 462 фотографіях, що відобразили більше 50% освітленої північної «півкулі» Лютеції, вчені налічили 350 кратерів. Їх діаметр варіювався від 600 метрів до 55 кілометрів, глибина доходила до 10 км. Щільність «дірок» варіювалася залежно від регіону: там, де ударів накопичилося більше, поверхня була явно старша.

«Підрахунок кратерів показав, що Лютеції приблизно 3,6 мільярдів років. Колись цей астероїд був сферою, але з роками велику кількість матеріалу було вибито з його поверхні», — розповідає Хольгер Зіркс (Holger Sierks) з інституту досліджень Сонячної системи Макса Планка (Max-Planck-Institut fur Sonnensystemforschung).

Астрономи виявили, що північний полюс астероїда покритий товстим шаром реголіту, який постійно зрушується разом з обвалами, що виникають через варіацій альбедо.

Астрономи відзначають, що деякі кратери були частково або повністю засипані обвалами, а також гігантськими валунами діаметром до 300 метрів (можливо, це матеріал, що повернувся на астероїд після ударів). На малих тілах Сонячної системи такі «камінчики» знаходили не часто.

В ході подальшого дослідження знімків астрономи дійшли висновку, що Лютецію можна поділити на декілька відмінних один від одного регіонів. Назви їм були дані на честь провінцій Стародавнього Риму: Бетіка (Baetica), Ахея (Achaia), Етрурія (Etruria), Нарбоніка (Narbonensis), Норік (Noricum), Паннонія (Pannonia) і Реція (Raetia).

Вивчення спектру відбитого від астероїда випромінювання показало, що поверхня Лютеції складається з вуглецевовмістких хондритів і хондритів-енстатитів з переважанням бідних залізом мінералів, що не піддавалися дії води.

Дослідники вважають, що описана вище геологія вкупі із стародавнім віком поверхні і високою щільністю (в півтора-три рази вище, ніж у інших вивчених астероїдів) вказує на те, що Лютеція – первинна планетезималь — космічний об'єкт, що є проміжною ланкою між малими астероїдами і планетами земної групи.

Докладніше про відкриття розповідають прес-реліз Європейського космічного агентства і повідомлення інституту досліджень Сонячної системи Макса Планка.

На головну


Цікаве

» Китай вперше запустив корабель до орбітальної станції
» NASA замовило вченим промінь, що притягує.
» Знайдена перша зірка із спіральними рукавами
» Астрономи детально розгледіли диск квазара
» Роскосмос дав надію на порятунок місії до Фобоса
» Російський апарат відправився за грунтом Фобоса
» Вчені розфарбували один з найбільших вулканів Марса
» Астрономи відкрили дивовижну білизну Еріди
» Астробіологи розширили жилу зону червоних карликів
» Чужі сонячні системи порадували вчених кометами
» Американці вирішили розрізати супутники в космосі
copyright 2012